50 років тому в лісабонському ресторані двоє португальських студентів підняли тост «за свободу». Банальний жест? Вони поплатились за нього свободою через те, що пили за свободу в краіні, де була диктатура.
Когда-то Франсуа Вольтер, французский просветитель, сказал своему оппоненту: «Мне ненавистны ваши убеждения, но я готов отдать жизнь за то, чтобы вы могли их высказать».
В Україні будь-яку інформацію зараз ретельно приправляють. Наприклад, найбрудніші вибори за останні 5 років подають як свіже досягнення демократії. Але годувати європейських депутатів узялись по-іншому.
Коли нема за що хвалити, відзначаємо хоча би старанність. Імовірно з подібних міркувань доповідачі ПАРЄ в резолюції про стан демократії в Україні привітали «збільшення законодавчих ініціатив після президентських виборів 2010 р..»
Даремно згадують 1937 рік у зв’язку з подіями в сучасній Україні. Очевидне перебільшення відволікає увагу від справжньої небезпеки. Адже те, що діється – чи замовчується – скоріше нагадує часи Леоніда Брежнєва, а серйозність ситуації зумовлена схожістю з процесами, які на сьогодні звели нанівець розвиток демократії в Росії.
Минулого тижня в Україні були тільки добрі новини. Якщо у когось є сумніви- він, напевно, дивився не той канал. Міг би дивитися Перший Національний, або УТ-1, що фінансується його податками, та переконався би, що все йде в правильному напрямку, держава в надійних руках, та спав би спокійно.