Через рік після смерті Ігоря Індила кінця справи не видно

Рівно рік тому 20-річний юнак Ігор Індило портапив у застінки Шевченківського районного відділку міліції. Наступного ранку батьки замість сина отримали труп.

Він помер від черепно-мозкової травми. Міліція говорить — впав. Батьки — що дитину вбили самі правоохоронці. Увага преси, політиків та суспільства до цієї справи була безпрецедентно високою, що викликало певні сподівання на те, що справу розслідують до кінця.

Цей прецедент був би надзвичайно важливим, оскільки десятки людей гинуть в міліції за подібних обставин кожен рік. Так, у 2010 році загинула 51 людина, ще 15 померли вже цього року згідно з інформацією Української Гельсинської групи.

«Я вважаю, що шанси на правосуддя є», - говорить Вікторія Савич, випускниця педагогічного коледжу ім. Макаренка, яка вчилася з Індилом. «Але для цього необхідно, щоб кожна всі сторони - і звинувачені і свідки говорили правду».

В ніч на 18 травня кілька десятків студентів київських вишів принесли квіти та свічки до стін Шевченквіського РУВД, щоб вшанувати пам’ять Індила та вимагати правосуддя. Якби не фото юнака тендітної статури, панахида більше би скидалася на імпровізовану прес-конференцію правозахисників та адвокатів, які розповідали про випадки тортур та вбивств затриманих в українських міліцейських відділках.

Від імені міліції говорив, вірніше, виправдовувався, голова прес-служби київської міліції Володимир Поліщук. «Я не буду стверджувати, що всі міліціонери білі і пухнасті», - зізнався Поліщук. «Проти працівників МВС заводять кримінальні справи і їх карають, якщо доведена їх вина».

Правда, карають міліціонерів переважно за перевищення службових обов’язків чи за хабарі. Також, за його словами, приміщення міліцейських відділків починають оснащувати відеокамерами, щоб мати візуальні докази того, як обходяться із затриманими.

Мітингувальників розповідь Поліщука явно не вразила. Адвокат Олег Веремієнко зазначив, що відеокамери ситуацію не виправлять, оскільки побиття та знущання над затриманими можуть мати місце де завгодно – у дворі відділку, чи у закритих приміщеннях. «Треба міняти цілу систему», - сказав Веремієнко. «Як мінімум, ввести програму захисту свідків, щоби люди не боялися свідчити проти злочинців у погонах, та започаткувати суди присяжних».

Така програма допомогла б і у справі Індила, оскільки головний свідок, друг дитинства Індила Олександр Хоменко, який супроводжував його до дільниці, під час суду давав досить плутані свідчення та постійно скаржився на проблеми із пам'яттю.

Він не міг чітко вибудувати послідовність подій того вечора, що заплутувало суддю. Батьки Індила переконані, що амнезія у хлопця з'явилася від страху після спілкування з міліцією. Сам Хоменко спростовує інформацію про те, що правоохоронці чинили на нього тиск і всі проблеми пояснює пережитим стресом.

Студенти, які зібралися під відділком, також цікавилися, що сталося з дільничним інспектором Сергієм Приходьком, який затримав та доставив до відділку Індила. За словами Поліщука, Приходько наразі є відстороненим від виконання обов’язків, але звільнити його можна тільки за рішенням суду, тож він де-факто перебуває на своїй посаді і отримує за це зарплату.

Наразі не відомо, коли і яким чином підозрювані – Приходько та його колега Сергій Коваленко будуть покарані. Деснянський суд, який розглядає справу, не вдовольнився результатами численних експертиз та затребував додаткового розслідування, яке наразі триває. Адвокат міліціонерів наполягає на ексгумації тіла, оскільки вважає, що Індило отримав смертельну травму ще до того, як його привезли до відділку.