Суд у справі Індило: кращий друг загиблого не пам’ятає, що сталося

Олександр Хоменко, товариш Ігоря Індило, який загинув у камері Шевченківського РУВД у травні 2010 року, не може чітко відновити послідовність подій того вечора, коли сталася трагедія. Його свідчення, як і решта матеріалів суду, дають більше питань, ніж відповідей.

З 9 по 11 березня Деснянський районний суд міста Києва проводить опитування свідків у справі Індило. Головним фігурантом першого дня слухань став Олександр Хоменко, з яким Індило товаришував з дитинства.

Хоменко святкував з Індило переддень його дня народження, супроводжував його до відділку Шевченківського РУВД і саме він є основним свідком того, що сталося з його другом під час затримання.

17 травня 2010 року студент столичного педагогічного коледжу Індило з групою товаришів почали наперед святкувати його 20-річний ювілей. Після святкування студент провів свого друга з гуртожитку, на першому поверсі у нього виникла сварка з охоронцем. Свідком сварки став дільничний інспектор Шевченківського РУВД Сергій Приходько, який проживав у тому самому гуртожитку. Приходько забрав Індила до відділку, щоб той, за словами охоронця “не натворив ніяких справ”. У відділку затриманому стало зле, йому викликали швидку. На ранок міліціонери повідомили батькам Індила, що їх син помер. Справа набула розголосу в ЗМІ та серед громадськості, батьки загиблого та їх представники наполягають, що смерть настала від побоїв, які той отримав від міліціонерів.

Наразі у звинуваченнях, висунутих проти правоохоронців не йдеться про вчинення навмисного чи ненавмисного вбивства. Старшого інспектора Шевченківського райуправління Сергія Коваленка звинувачують у службовій недбалості. Приходька звинувачують по Статті 365 Кримінального кодексу – перевищення службових повноважень, що супроводжувались насильством та діями, які ображають гідність потерпілого (грубе поводження з Індилом у відділку). У разі визнання винним йому загрожує 3-8 років ув’язнення, втім, адвокати потерпілого не виключають, що правоохоронці будуть відбувати покарання умовно.

Але судове слухання суттєво ускладнюється показаннями Хоменко, одного з основних свідків.

Під час свідчень 9 березня Хоменко щоразу підкреслював, що після цих подій опинився у лікарні з нервовим зривом і від стресу у нього досить часто трапляються провали в пам’яті, тож він не може чітко відтворити послідовність подій. Втім, відразу по закінченні судового засідання Хоменко змінив свій “амнезійний” вираз обличчя на нормальний і досить жваво рушив до дверей.

В той час, як у залі суду демонстрували відеозаписи слідчих дій, які мали на меті відтворити всі деталі подій 17 травня 2010 року, Хоменко мирно спав у кріслі в останніх рядах судової зали. Прокинувся він лише тоді, коли суддя Маргарита Васильєва попросила його підійти до трибуни для надання свідчень.

На найпростіші запитання сторін та судді Хоменко відповідав обмеженим набором фраз  – «я не знаю, я не пам’ятаю, у мене в голові все перекрутилося». В результаті вийшло так, що свідчення, які він давав на етапі досудового слідства, показання від 9 березня, та те, що він сказав батькам Індило відразу після його загибелі, виглядають як три кардинально різні історії.

У відеозаписі, де Хоменко зі співробітниками прокуратури крок за кроком відтворює події того вечора, він зазначає, що Індило весь час був у його полі зору, що зі сторони співробітників Шевченківського РУВД не було жодних насильницьких дій, та що він персонально бачив, як його друга завели до камери та поклали спати на металевій лаві.

Під час судового засідання Хоменко став суперечити сам собі. Як свідчать записи камер спостереження у відділку, Хоменко виходив із відділку, як він потім згадав, на перекур і не бачив, що відбувалося з його другом у цей час.

Не зміг він і пояснити, чому змінилося положення тіла, коли Індило вперше втратив свідомість і до нього викликали лікарів. Справа в тому, що, якщо Індило впав ногами до дверей (як показано на малюнках досудового слідства), то він міг сильно травмуватися головою об письмовий стіл, що стояв поруч. Якби він впав до дверей головою, то травми можна було б уникнути. Яким чином непритомний Індило поміняв положення тіла – досі залишається загадкою.

Не зміг Хоменко ясно розказати, як саме Індило потрапив до камери. Спочатку він запевняв, що бачив, як його друга «завели до камери та поклали на лавку», потім виявилося, що його не вели, а «тягли під руки і кинули на підлогу».

Весь час він повторював мантру про те, що жоден із міліціонерів не застосовував до Індила сили, але, за словами матері загиблого студента, Хоменко їй зізнався, що бачив, як його друга дільничий Приходько сильно вдарив в груди.

«Якщо ти бачив, що він у відділку, що його затягли до камери, чого ж ти нам не подзвонив і не сказав, що з ним сталося?» -- запитала мама Індила. «Я думав, що все обійдеться», -- відповів Хоменко.

Батьки Індила переконані, що міліція провела з хлопцем «розмову», під час якої йому пояснили, які саме треба свідчення давати. Сам Хоменко такі звинувачення заперечує і говорить, що моральний тиск був як раз від родини його колишнього друга.

«Ця так звана «амнезія» триває у нього протягом всього судового процесу, -- говорить Kyiv Post представник батьків Індило, адвокат Олександр Заруцький. – Такі плутані свідчення сильно ускладнюють справу, і, можливо, судді доведеться повернути справу для повторного розслідування, щоб з’ясувати всі обставини».

Додаткового розслідування хоче і Олександр Плахотнюк, представник обвинуваченого міліціонера Приходька. «Нам дуже потрібна ще одна експертиза [зразків тканин, взятих з тіла Індила після смерті], -- говорить Олександр Плахотнюк. – Перша експертиза показує, що Індило отримав травму за 8-10 годин до смерті, друга – що за 2-4 години, тобто у відідлку. Останній варіант не працює – бо черепно-мозкова травма не може спричинити таку швидку смерть».

На питання, що якби пошкодження було завдане йому раніше, то його б помітили лікарі, які приїхали його оглядати, Плахотнюк зауважив, що закриті травми іноді складно визначити.

Протягом двох наступних днів суддя збирається опитати друзів та одногрупників Індила для того, щоб з‘ясувати, чи міг він отримати пошкодження голови перед тим, як його забрали до відділку, а також викликати лікарів швидкої, які оглядали студента.